Правовий статус міжнародних інвестицій – це сукупність принципів і правил міжнародного і внутрішнього права, що визначають режим міжнародних інвестицій.
Принципи і норми міжнародного права мають походження або з не конвенційних джерел, особливо з загальних принципів міжнародного права, або з конвенційних джерел як багатостороннього, так і двостороннього характеру.
Принципи і норми внутрішнього права іноземних інвестицій розробляються не державою інвестора, а державою, на території якої здійснюються інвестиції. Тобто нормативні акти відображають вибір політики держави, на території якої здійснюються інвестиції, щодо міжнародних інвестицій: стимулювання, контролю або стримування.
Міжнародний стандарт режиму інвестицій — це стандарт справедливого і рівного режиму. Справедливий режим має місце, якщо внутрішнє право виконує задекларовані норми, дотримуючись яких, внутрішнє право відповідає вимогам міжнародного права. Рівний режим передбачає, що внутрішні норми забезпечують законну частину інтересів сторін, задіяних у міжнародному інвестуванні.
Відповідно рівний режим — це режим, який забезпечує прийнятну рівновагу між інтересами інвестора, держави його походження і держави, яка залучає інвестиції.
Міжнародне право не зобов'язує, щоб міжнародний інвестор порівняно з національним користувався більш сприятливим режимом. Міжнародне право вказує, щоб держава надавала міжнародним інвесторам порівняно з національними сприятливіший режим в єдиному випадку, коли внутрішнє право не відповідає міжнародному стандарту. Також міжнародне право не забороняє, щоб національні інвестиції користувались більш сприятливим режимом порівняно з міжнародними. Проте в такому випадку складно не перетнути межу між диференційованим режимом, який не заслуговує нарікань, і дискримінаційним режимом, який вартий осуду.
Безумовно, інколи цю межу складно визначити, але, як показує практика більшості розвинутих країн, режим різко змінює напрямок від диференційованого до дискримінаційного, якщо різниця, яка встановлюється між національними та іноземними особами, не має під собою розумних підстав.
Існує ще режим іноземних інвестицій, згідно з яким іноземні інвестиції мають підстави користуватись не менш сприятливим режимом, який надається інвестиціям походженням з країни, що має статус найбільшого сприяння.
Таким чином, двосторонні угоди щодо заохочення і захисту інвестицій містять такі принципи режиму міжнародних інвестицій:
- справедливий і рівний режим;
- національний режим;
- режим найбільшого сприяння.
У внутрішньому праві держав за умови дотримання міжнародного права відбувається уточнення правил, які стосуються режиму міжнародних інвестицій. Якщо кожна держава може вільно визначати режим інвестицій, то правила будуть неодмінно змінюватись від держави до держави згідно з політичним та економічним вибором, суверенно здійсненим у межах внутрішнього порядку.
Відповідно можна констатувати наявність феномена збільшення кількості і різноманітності режимів інвестицій, який буде проявлятись все чіткіше, оскільки різні держави наслідують різним цілям. У кінцевому підсумку тільки міжнародне право може обмежити таку правоспроможність держав.
Проте зміни, які відбулись в міжнародному праві протягом останніх десятиліть, дозволяють вважати, що держави володіють більшою свободою у формуванні цих режимів. У цих умовах можна тільки з'ясувати різницю між нормативними актами у внутрішньому праві різних держав. Це можна зробити згідно із простим критерієм — національним режимом інвестицій.
Дійсно, внутрішнє право деяких держав відходить від національного режиму інвестицій, але такий відхід може бути здійснений або в інтересах міжнародного інвестора, або на шкоду йому. Спроможність визначити режим інвестицій у внутрішньому праві держав, на території яких здійснюються інвестиції, була обмежена.
До обмежень можна віднести: обмеження, узгоджені з інвестором в межах державного контракту; обмеження, узгоджені з державою, особою якої є інвестор; обмеження в рамках конвенцій щодо інвестування; обмеження, які держава встановлює для себе шляхом односторонніх зобов'язань щодо інших держав.
Тобто внутрішнє право в сфері режиму інвестицій не може повною мірою абстрагуватись від міжнародного права.